Здоров’я людей ніщо, коли мова йде про надприбудки. Просто жахлива історія про жадібність і безкарність, яка останні роки відбувається в Чернігові та про яку замовчують місцеві ЗМІ. Ця історія про те, як до Чернігова завозять токсичні водопроводні труби, для встановлення їх на водогонах за бюджетний кошт. Ми перші, хто про це говорить і перші, хто покаже де і із чого ці труби робляться.

У 2018-2019 роках, в мерії Чернігова вирішили розпочати роботи по заміні водогонів. Вже традиційно, тендер з виконання робіт виграло наближене до мерії ТОВ УТБ-ІНЖИНІРИНГ. Перший маштабний проект із заміни, майже 2-х кілометрів водогону, почали реалізовувати в 2019 році, на відрізку від пр-ку Миру до вул. Київська. Коли постало питання, які труби будуть класти, одразу виник скандал. Начальник Чернігівводоканалу Сергій Малявко, дізнавшись назву виробника труб, відмовився приймати в цьому участь поки не побачить сертифікатів якості. Відзначимо, що на 2019 рік компанія-виробник не мала сертифікатів. Тоді роботи зупинили на три тижні, наче церез брак бюджетних коштів. А насправді, начальник ЖКГ Ярослав Куц, який від початку був зацікавлений у завезенні цих труб, утрясав питання по сертифікатам. До ролі Куца ми ще повернемося. Що стосується виробника труб, через якого виник скандал. Ним виявилося кустарне виробництво в м. Бориспіль, яке там розгорнуло ТОВ “Гамапласт Україна”. Ми поцікавилися виробами цієї компанії у будівельників і всі вони одноголосно заявили, що для водогонів питної води, їх використовувати категорично не можна, через токсичність матеріалів, з яких вони виготовлені. Більше того, ми з’ясували, що на токсичність труби Гамапласт ніколи не вибробувалися і не отримували сертифікату якості. На відміну від того ж Львова, в Чернігові мало переймалися екологічною безпекою труб і наслідками їх використання для населення. Приведемо лише маленький приклад відношення у Львові при проведенні закупівель для водогонів. “Львівводоканал” постачає воду для мільйона споживачів, і з метою уникнути погіршення якості води через неякісне устаткування вимагає від учасників надати весь пакет документів, які свідчать про відповідність їхнього обладнання міжнародним стандартам екологічного управління. Екологічні стандарти встановлюють додаткові критерії до чинних державних вимог відносно походження та якості сировини чи матеріалів; екологічних характеристик виробництва; виключають застосування токсичних речовин, значно обмежують обсяги (концентрацію) потенційно небезпечних хімічних речовин у готовій продукції; сприяють зменшенню утворенню відходів виробництва та споживання”.

Те, що вимагає Львів і не тільки, у Чернігові не вимагали і не вимагають. Для того, аби не бути голословними, ми відвідали “екологічне” виробництво Гамапласт в Борисполі та подивилися все на власні очі. Перше, що впало в око, це цех з виробництва труб та нестерпний токсичний запах. Він рошташований в ангарі, що нагадує великий гараж, в якому розміщене допотопне обладнання. Фото з місця виробництва ми розміщуємо нижче, аби ви на власні очі могли переконатися у правдивості наших слів. На, так званому, виробництві нам показали із чого роблять майбутні труби. Як зізнався працівник підприємства, для зацікавлених процесом виробництва вони тримають партію поліетилену високої щільності HDPE фірми “Sabic” Саудівського виробництва (фото додаються – ред.) Але для здешевлення виробництва, власники закуповують неякісний поліетилен в Україні та Росії із вторинної переробки, який стоїть в звичайних не маркированих мішках. Саме його використання в процесі виробництва труб і саме він дає той токсичний запах, який чутно не тільки в цеху, а й далеко за його межами. Працівник зізнався, що для себе на водогін, він би їх ніколи не поставив та надав номер директора і запропонував зателефонувати йому. За коментарем на запитання, із чого роблять труби в “Гамапласт”, ми звернулися до співласника та за сумісництвом директора Олега Бокало (050-469-65-61 – ред.) Почувши запитання, він відключив телефон і на дзінки більше не відповідав.

Що стосує ролі начальника управління ЖКГ м. Чернігова Ярослава Куца у закупівлі токсичних труб для водогонів міста, про якого ми згадували на початку матеріалу. Як нам вдалося з’ясувати, то саме він знайшов даного виробника і домовлявся про ціну та схему відкату. Якщо у правоохоронців та зацікавлених осіб виникне бажання це перевірити, то вони з’ясують, що токсичні труби Гамапласту обійшлися місту дорожче, а ні ж труби світових брендів. Коли ж виникли ускладнення з начальником Чернігівводоканалу по сертифікатам, то саме Куц залагоджував це питання і організував лаболаторні випробування. Тільки от до лаболаторії були надані зразки інших труб, а не тих, що виробляє Гамапласт і випробування не стосувалися їх відповідності до екостандартів. За інформацією із міської ради, то сума відкату, за закупівлю труб в Гамапласт, склала 30%.

Як результат, маємо токсичні труби, що несуть небезпеку для мешканців міста. Відзначимо, що ці труби не закуповує жодне місто в Україні, де у керівництва вистачає клепки і безпека та здоров’я мешканців, перевищує бажання отримати відкат. На останок приведемо пряму мову міського голови Чернігова Владислава Атрошенка, який прокоментував використання токсичних труб Гамапласту в 2020 році на інших вулицях, де відбувається заміна водогонів.

“І я повторюю, що найголовніше – замінений магістральний трубопровід довжиною 830 метрів на сучасний пластиковий, який сертифікований для транспортування питної води. За очікуваннями фахівців, він пролежить не менше 50-60 років, – прокоментував Владислав Атрошенко рішення про заміну водогону між вул. Попудренка та вул. Промислова на засіданні виконкому в 2020 році.

ПУБЛІКУВАТИ ВІДПОВІДЬ